Людмила Раштанова – «Letter to nowhere»

Живопис

Я пишу лист в нікуди.
В складках паперів проявляються лінії, одна за одною перетворюючись в літери. Букви складаються в слова, і мої думки набувають візуальні форми. Вони починають жити самі по собі. Вони фіолетово мовчать або рожево сміються, і я вже не маю сили управляти ними... Суть їх існування підтримує їх народження. І їхнє майбутнє перестає залежати від мене...

Я відправляю лист в нікуди, в надії що хтось відкриє його...
І тоді в складках паперів виявляться лінії, одна за одною перетворюючись в літери. Букви складуться в слова, і мої думки набудуть візуальні форми. Вони почнуть жити самі по собі. І поділяться частиною мене з кимось іншим...